Аль-Джаафарі послався на договір про нерозповсюдження ядерної зброї, згідно з яким будь-яка країна може розвивати мирні проекти в сфері атомної енергетики.

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ, 1968 рік, діє з 1970-го) зафіксував, що ядерною зброєю володіють тільки п'ять країн (СРСР, США, Великобританія, Франція і Китай), і заборонив поява нових ядерних держав. "Ядерна п'ятірка" взяла на себе зобов'язання не передавати ядерну зброю іншим країнам і не допомагати в його створенні, а решта учасників договору - не брати і не створювати атомну бомбу.
Ірак ратифікував ДНЯЗ в 1969 році.
Багдад вже намагався розвивати свою програму "мирного атома" в 1960-70-х роках. Перший дослідний реактор в 1968 році в цій країні побудував СРСР.
У 1975 році лідер Іраку Саддам Хусейн уклав угоду з Францією про будівництво реактора "Осирак". У 1979 році корабель, на якому реактор мав бути доставлений до Іраку, підірвали у французькому порту Тулон агенти ізраїльської розвідки "Моссад".
Після цього Париж поставив Багдаду новий реактор. У 1980 році він був запущений, при цьому комісія МАГАТЕ визнала, що Багдад дотримується режиму нерозповсюдження ядерної зброї. Однак Єрусалим звинуватив Ірак у порушенні ДНЯЗ, після чого 7 червня 1981 року винищувачі ВПС Ізраїлю завдали удару по "Осираке", зруйнувавши реактор. З тих пір Багдад не робив спроб відновити свою ядерну програму.